Даниїл 2:30-38 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

30. А менї відкрита ся тайна справа не через те, наче б був мудрійший за всїх жиючих, а задля того, щоб цареві явним стало значіннє, та щоб ти взнав думки твого серця.

31. Ти, царю, мав таке видиво: от, якийсь здоровенний бовван, - прездоровий був сей бовван, - у незвичайному блиску стояв перед тобою а страшна була в його подоба.

32. У сього боввана була голова з щирого золота; груди в нього й руки в нього - з срібла, а черево в нього й бедра його - мідяні.

33. Гомілки в нього залїзні, а ноги в нього по частї залїзні, по частї же глиняні.

34. Ти бачив його доки камінь не відірвався від гори без помочі рук, вдарив у боввана, в залїзні та глиняні ноги його та й розбив їх.

35. Тодї все разом подробилось: залїзо, глина, мідь, срібло й золото стали нїби порох на токах у лїтї, й вітер розвіяв їх, так що й слїду з них не зісталось; а камінь, що розбив боввана, зробився великою горою і сповнив усю землю.

36. Оце сон! Скажемо ж перед царем і те, що він значить:

37. Ти, царю, - царь над царями, котрому Бог небесний дав царство, власть, силу й славу;

38. І всїх синів людських, де б вони нї жили, зьвірів земних і птаство піднебесне віддав він в твої руки й настановив тебе володарем над ними всїма, ти - ся золота голова!

Даниїл 2