22. І ся вода, що наводить прокляттє, увійде в утробу твою, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє опало. І скаже жінка: Амінь, амінь*!
23. І запише прокляття сї сьвященник у книзї, та й змиє їх водою гіркою;
24. І дасть він жінцї напитись гіркої води, що наводить прокляттє, щоб увійшла вода в неї для гіркостї.
25. І возьме сьвященник із руки в жінки приніс за ревнуваннє, і похитувати ме сим даром перед Господом, і принесе його до жертівника.
26. І возьме сьвященник жменю із приносу, як частку на спомин та й пустить з димом на жертівнику; а потім дасть жінцї води напитись.
27. А як дасть їй води напитись, то станеться, коли опоганилась вона і спроневіралась чоловікові свому, так вода, що наводить прокляттє, увійде в неї для гіркостї, і опухне живіт в неї, та й опаде лоно в неї; і стане жінка проклятою між людом своїм.
28. А коли жінка не опоганила себе, а чиста вона, так буде непошкоджена і зачне насїннє.
29. Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе,
30. Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею сьвященник увесь той закон.
31. І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій.