Буття 24:7-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

7. Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти.

8. Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будеш од закляття мого; тільки сина мого не вертай туди.

9. І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ.

10. І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Мезопотамію, у Нахорів город.

11. І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду.

12. І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові.

13. Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду.

Буття 24