13. не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14. Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15. Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16. одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?
17. Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.