3. Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.
4. Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.
5. Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.
6. Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?
7. Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.
8. Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?
9. Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.
10. Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.
11. Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.
12. Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.
13. Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.
14. Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне.
15. Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.
16. Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.