23. Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.
24. І сховався Давид у полі. Як же настав новомісяць, сїв царь за столом обідати.
25. І сїв царь на свойму звичайному місцї, на покутї, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.
26. Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.
27. Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожнє. Тодї сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогоднї не прийшов до обіду?
28. І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;
29. Відпусти, каже, мене, бо в нас у містї родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.