13. І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом.
14. І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь.
15. А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його;
16. А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними.
17. І промовив Саул Давидові: Ось тобі старша дочка моя Мерова, даю тобі її за жінку, тільки ж мусиш менї бути хоробрим і Господнї бої вести. Саул же думав: Нехай не моя рука буде на йому, а рука Филистіїв нехай буде на йому.
18. Давид же відказав Саулові: Хто я такий, або що за життє моє та рід батька мого в Ізраїлї, щоб менї зятьом твоїм бути?
19. Як настав же час оддати Саулову дочку Мерову за Давида, оддано її Адріелеві з Мехоли за жінку.
20. Та полюбила Давида друга дочка Саулова, Мелхола, і як сповіщено про се Саула, задовольнило воно його.