8. Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
9. Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
10. бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...
11. Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
12. Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
13. Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
14. з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
15. або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...
16. Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
17. Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
18. разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...
19. Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...
20. І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
21. що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,