15. Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...
16. Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
17. хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
18. Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
19. бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...
20. Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
21. і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
22. бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...