Вiд Матвiя 18:32-34 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

32. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

33. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

34. І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

Вiд Матвiя 18