34. Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
35. щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
36. Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
37. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
38. а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
39. а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
40. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
41. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
42. і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
43. Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
44. Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
46. а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
47. Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
48. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.