5. Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
6. уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!
7. Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
8. Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
9. Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...