13. (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,
14. (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...
15. (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
16. (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:
17. (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!