11. (31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!
12. (31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...
13. (31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,
14. (31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!
15. (31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!
16. (31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,