1. Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
2. ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
3. Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
4. не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5. рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
6. Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
7. нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
8. вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9. Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
10. Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
11. і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...
12. Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
13. він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14. в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
15. тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
16. Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
17. очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
18. серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,