1. Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
2. щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
3. Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
4. та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
5. її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6. Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7. Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
8. віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,