17. Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!
18. Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
19. І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,
20. та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.
21. Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.
22. Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
23. Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.
24. Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.
25. Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.
26. Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,
27. та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28. Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.
29. Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.
30. Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?
31. Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.
32. Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,