32. Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,
33. бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.
34. Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,
35. щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,
36. щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!
37. Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?
38. Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?
39. Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.
40. Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!
41. підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!
42. Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,
43. закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44. закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...
45. Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,
46. наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,
47. страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...