8. Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
9. Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ятай повсякчасно провини! Тож споглянь, ми народ Твій усі!
10. Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим...
11. Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало...
12. Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи? Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?