6. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
7. Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
8. Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
9. Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
10. і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
11. юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
12. І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?