17. Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.
18. І росло те дитя. А одного разу вийшло воно до свого батька до женців.
19. І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!... А той сказав слузі: Занеси його до його матері!
20. І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло...
21. І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла.
22. І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся.
23. А він сказав: Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота. А вона відказала: Добре!
24. І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі.
25. І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка!
26. Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині? А та відказала: Усе гаразд!