24. Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!
25. Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх...
26. А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло...
27. І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.
28. За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!
29. А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.
30. А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.
31. Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!
32. Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле!
33. Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!
34. І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!
35. І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!...
36. А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії.
37. І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.