18. Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
19. Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи.
20. Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
21. Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.
22. Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!
23. Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
24. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.